Довгий час побутувала думка, що українські козаки лише воювали з татарами, однак відомо, що були й роки, коли між ними встановлювалися мирні стосунки. Витоки козацько-ординських союзів слід шукати ще у 20-х рр. XVI ст., коли черкаський і канівський староста Остафій Дашкович у 1521 р. на чолі козацьких загонів спільно з ханом Мехмет-Гіреєм здійснив похід на Москву та Казань.
Тоді козацько-татарські війська спустошили велику територію Великого князівства Московського включно до самої Москви. Більш ніж через півстоліття, у 1585 р., інший козацький провідник Ян Оришовський надіслав своїх посланців до кримського хана Іслам-Гірея ІІ. Тоді українські козаки пропонували ханові давати їм «жалування» в обмін на згоду здійснювати спільні військові походи.
На більш якісний рівень козацько-татарські стосунки вийшли вже у XVIІ ст. Поки значна частина козаків під прапорами різних європейських монархів брала участь у тридцятилітній війні 1618-1648 рр., керівництво війська запорізького на чолі з гетьманом Михайлом Дорошенком уклали договір із Кримським ханством.
Згідно з твердженнями дослідників цього питання, цей акт оцінювався саме як союзницький і фактично міждержавний договір, який у правовому відношенні був вищим за попередні домовленості козацтва з іноземними володарями про військову службу.
У грудні 1624 р. кримський калга (перша особа після хана) Шагін-Гірей підписує наступний документ, що скріплює дану ним присягу українському гетьману і всьому козацькому товариству в дотриманні союзницьких зобов’язань:
«Я, Шагін-Гірей, кримський цар, даємо цей наш присяжний лист запорізьким козакам, насамперед пану гетьману, осавулам, отаманам і всьому Війську. Засвідчуємо цим нашим листом і присягами, що від мене і всіх наших людей не діятиметься жодної кривди і шкоди… І від них (козаків) вимагаємо того, аби так робилося… і на те даємо наш широкий присяжний лист Богу і Пророку…».
Натомість Військо Запорізьке в особах гетьмана і старшини також склало відповідний лист і затвердило його власною присягою. На нашу думку, укладення козацько-татарського договору 1624 р. значно вплинуло на дії гетьмана Б. Хмельницького під час підготовки антипольського виступу в 1648 р.
Навесні 1628 р. на прохання татарської сторони гетьман М. Дорошенко надав військову допомогу обложеному в Бахчисараї ногайськими ордами Шагін-Гірею. Очевидець тих подій писав, що в результаті наступу козацьких військ загинуло близько тисячі українців, однак облогу столиці Кримського ханства ногайським мурзою Кантемиром було знято.
На знак подяки, свідчив документ, «українські козаки були з великою гостинністю прийняті Шагін-Гіреєм і ханом. Їм було дозволено поставити свій прапор із зображенням хреста на стіні ханського палацу…».
З початком повстання проти Речі Посполитої, у другій половині січня 1648 р., гетьман Хмельницький відправив посольство на чолі з полковником Я. Клишею до Бахчисарая з проханням надіслати військову допомогу проти Речі Посполитої.
Спочатку Іслам-Гірей ІІІ відмовився допомагати українцям з огляду на небажання конфліктувати з польським королем, але потім пообіцяв продовжити переговори за однієї умови: якщо Хмельницький вмовить донських козаків не нападати на Крим.
У середині лютого гетьман відрядив нове посольство до Бахчисарая, яке і домоглося укладення договору наприкінці того ж місяця «ймовірно 23-25 лютого 1648 р.) . На жаль , текст цього договору не зберігся. Разом з тим, вчені дослідили, що українсько-татарський союз передбачав такі положення:
Встановлення дружніх відносин між Військом Запорізьким та Кримським ханством; надання взаємної військової допомоги; заборону татарам пустошити українські землі; оплату гетьманським урядом послуг татар грошима, продовольством, фуражем та частиною військової здобичі.
Татарський поет XVIІ ст.. Джан Мухамед так оспівував боротьбу українців і татар проти спільного ворога:
І тоді Тугай-бей разом з козаками
Вийшли назустріч ворогові і вдарили разом,
З козацьким народом стояли спільно,
Стріляли з гармат і мушкетів…
У середині квітня 1648 р. Б. Хмельницький особисто виїжджає до Бахчисарая, де «що треба було, розмовляв наодинці» з ханом Іслам-Гіреєм ІІІ. Саме у цей час один із придворних кримського хана залишив такі свідчення про українського отамана: «…істинний лев, командир запорізьких козаків, людина розумна і богатир безстрашний».
Через декілька тижнів після цих переговорів до козацького війська приєднався 20-тисячний татарський загін. Добре вишколена і загартована у багатьох боях татарська кіннота стала елітним підрозділом української армії. У поєднанні з козацькою піхотою це стало вирішальним для позбавлення війська Речі Посполитої стратегічно-тактичної переваги, яку вона мала перед цим.
Відносини з Кримом відігравали досить важливу роль у подальшій еволюції ранньомодерної Української держави. Важливість українсько-татарських політичних зв’язків промовисто засвідчує факт укладення мирної угоди між Річчю Посполитою й Кримським ханством 15 грудня 1653 р., яка розірвала союзницькі відносини між Б. Хмельницьким та Іслам-Гіреєм ІІІ і змусила гетьмана Хмельницького у січні 1654 р. визнати зверхність московського царя.
Проте в наступні роки гетьманський уряд виявляє велику дипломатичну активність у справі відновлення миру з татарським ханом. Протягом лютого-квітня 1654 р. відбулося посольство у Крим полковника С. Савича, у серпні того ж року – посольство на чолі з полковником П. Тетерею, у жовтні в Чигирині відбулися переговори з татарським послом Тохтамиш-агою.
У січні 1655 р. пройшли переговори з Менглі-Гіреєм під Охматовим, у березні та серпні були відправлені чергові посольства до Криму. У результаті таких дій української дипломатії між гетьманом Б. Хмельницьким і ханом Менглі-Гіреєм 12 листопада 1655 р. було укладене перемир’я під Озерною.
Таким чином, головне завдання – досягнення нейтралітету Кримського ханства у війні проти Польщі – було виконане. Однак, на жаль, це перемир’я проіснувало недовго. Розірвання мирних зв’язків із Кримом через низку різних причин у другій половині 1656 р. – першій половині 1657 р. призвело до значного погіршення міжнародного положення Української держави.
Гетьман І. Виговський, який прийшов до влади після смерті Б. Хмельницького, продовжив політику останнього в його відносинах з Кримом. Уже в лютому 1658 р. він укладає військову угоду з представником ханства Караш-беєм. Яка мала за основу Великий українсько-татарський союз 1648 р.
Незабаром, у ході українсько-російської війни 1658-1659 рр. це дозволило Виговському з допомогою 40-тисячного татарського війська отримати переконливу перемогу над майже 100-тисячною московською армією під Конотопом.
Більшість з наступників гетьманів Б. Хмельницького та І. Виговського – Ю. Хмельницький, П. Тетеря, П. Дорошенко, П. Суховієнко, П. Орлик – підписували договори з татарськими правителями про військово-політичну взаємодопомогу, однак вони не були такими дієвими як Великий союз між Українською гетьманською державою та Кримським ханством, що був укладений наприкінці лютого 1648 р.
