В даний час всередині козацтва України, судячи з усього, починається якийсь рух, який з боку, мабуть, може бути схожим на негаразди, розвал тощо. Нам же здається, що це скоріше початок перебудови, виходу з сплячки, творчий процес прояви реальних, дієвих сил. Процес природний, еволюційний. Виділення плідних, дійових осіб з числа ряджених, або мертвих душ.
У даний період, мабуть, гостро стануть проблеми консолідації. Їх необхідно подолати, адже будь-який організм або розвивається, або деградує. Без єднання немає братства, а без братства немає козацтва.
Можна припустити, що процес подолання розбіжностей буде досить болісним, адже його корінь лежить в різних світоглядах, пов’язаних також і з різницею поколінь, одне сформувалося в епоху атеїстичного соціалізму, інше в епоху його розвалу. Стати вирішальним фактором може покоління нинішніх 16 – 18 річних хлопців і тих, які зараз служать в армії.
Хочемо викласти свої міркування з приводу, як нам здається, основних причин розбіжностей всередині козацтва, і присутньої в суспільстві думки про сучасних козаків як ряджених клоунів.
Здавалося чи хто з досвідчених людей задавався питанням, чому багато козаків у формі виглядають неприродно, безглуздо, показною гордовитістю, ніяково або просто смішно?
Немає цілісності, відповідності форми і змісту, як у новобранця в армії.
Так який же зміст повинен бути у козака, щоб відповідати формі?
Може, він повинен бути родовим, або знати традиції? Безсумнівно, знати традиції, звичаї, слова, мати енциклопедичні знання в області зброї, добре. Але от питання, чим вони є, якщо за ними не жити?
Відповідь проста, пил в очі, просто видимість чи мертвий вантаж. Адже для наших предків це був не предмет досліджень, а звичайне, повсякденне життя.
Давайте поміркуємо. Коли і як прийшла така добра слава до козаків?
Коли?: В період після хрещення Русі.
Як?: Як до найсильніших воїнів, помножувачів земель українських та їх ревних зберігачів.
І все?
Ні, як до ревнителів віри православної, захисників православних християн, грози їхнім ворогам. Лицарі, за аналогією із західними лицарями хрестоносцями.
А звідки погана слава?
З періодів падіння віри, негараздів на престолі, відступу від православ’я. Йшла віра – перетворювалися в розбійників; порожній престол – гарячкові дії з метою швидше знайти помазаника Божого; відступ від православ’я, хай навіть через утиски – жорстка відплата як за зраду.
далі буде…
