За часів існування запорізького козацтва церковні таїнства супроводжували людину протягом усього її життя – починаючи з хрещення і закінчуючи останнім причастям перед смертю. На релігійних темах будувалося мистецтво, значна частина книг, що виходили в ті часи, мала релігійний характер. Свята, під час яких люди відпочивали і спілкувалися зі своїми близькими, були релігійними.
Тому світогляд запорозького козацтва теж мав релігійний характер і зовні проявлявся в традиціях православ’я. Для релігійності запорозького козацтва було притаманне шанобливе ставлення до святих і до їх образив.
Серед козацтва було поширене шанування свята Покрова Пресвятої Богородиці. Згідно переказу, записаного в «Житіє Андрія Юродивого», під час наступу мусульман у Влахернському храмі з’явилася Богородиця в оточенні святих. Вона вийшла з царських воріт, зняла омофор і покрила ним присутніх, врятувавши від смертельної небезпеки.
Ще задовго до заснування Нової Січі, в 1659 році запорожці заснували на Чортомлицькій Січі церкву в честь Покрови Богородиці. Значно поширилося шанування Покрови в період Нової Січі. Уже незабаром після виходу з-під кримської протекції в честь Покрови була закладена січова церква, а всього в 1734 – 1775 гг. на Запорізьких Вольностях існувало більше десяти релігійних споруд в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці.
На честь Покрова Богородиці козаки щорічно влаштовували свято на Січі. Покров настільки шанувався запорожцями, що на храмове свято вони збиралися на Січі навіть тоді, коли там лютувала епідемія чуми. Так, в кінці вересня 1751 запорожці, які на час епідемії роз’їхались, повернулися на Січ вшанувати Покров.
Вшанування запорожцями Покрова Пресвятої Богородиці має кілька причин. Воно бере початок з тих часів, коли головними ворогами козаків були татари і турки. Покров, символізуючи захист християн в їх боротьбі з мусульманами, виявився найбільш близьким для запорожців. Крім того, часте перебування у військових походах, постійна небезпека з боку сусідів примушували козаків звертатися за допомогою і заступництвом до Господа.
Важливою причиною, по якій запорожці здавна шанували Божу Матір, була безшлюбність, якої дотримувалося січове товариство. Козаки, заборонивши перебування на Січі жінок, віддали себе під заступництво Богородиці – Пречистої і Непорочної Діви Марії, яка завжди залишалася Пріснодівою.
