Але й за цей короткий проміжок часу козацьке об’єднання може похвалитися вагомою низкою добрих справ в питаннях охорони громадського порядку в місті, патріотичного виховання підростаючого покоління, відродження і збереження традицій краю, благодійності і волонтерства тощо. 

Днями я побувала в штабі козацького полку, де мала розлогу розмову з його начальником Олександром Мирошніченком, начальником відділу кадрів Петром Сайком та керівником дитячо-юнацької козацької організації «Нетішинськи джури» Віталіною Ваник (на знімку вгорі ). 

КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ 

Різним був у кожного з них шлях у козацтво.
Молода берегиня Віталіна про створення полку почула від свого брата і рік часу «діставала його аби дізнатися чи приймають в організацію жінок, хотілося чомусь влитися в ряди об’єднання, хоча й не знала толком чим воно займається і яку справу в разі чого довірять їй. 

Аж якось батько обмовився: «Козаки шукають історика». І вона, дипломований історик, без вагань пішла на співбесіду. З усіх прийнятих до полку, за словами Віталіни, в неї був найтриваліший випробувальний термін: замість двох тижнів за прийнятою процедурою їй дозволили написати заяву про вступ лише через місяць. 

Зате сьогодні не натішаться сумлінністю і активністю свого підосавула, до неї тягнуться діти, яких вміє зацікавити, організувати, повести за собою. Сама Віталіна, гортаючи в пам’яті сторінки власної біографії, знаходить факти, які дивовижним чином «підводили» її до майбутньої участі саме в цій організації. 

На екзамені в школі вона витягла білет, в якому питання про історію козацтва. На співбесіді в інститут її запитали коли було засноване козацтво, на державних екзаменах знову питання, пов’язані з козацькою добою. Ну чим не знак долі? 

В уродженця Черкащини Олександра Мирошніченка своя історія. З дитинства був допитливим, багато читав, благо в його рідній Стецівці на 3000 дворів було дві сільських бібліотеки та ще одна шкільна. Набирав повну торбу книг і читав запоєм, особливо полюбляв історичну літературу, в тому числі про славетних запорожців. 

А ще його мала батьківщина не тільки дала світу Великого Тараса, а й була землею, де за волю України відважно билися Залізняк, Гонта з тисячами своїх побратимів, неабияк радів, коли в якомусь із художніх творів знаходив знайомі назви міст, сіл чи ярків. Це ж бо тут, зовсім поруч! Та про які криваві баталії не йшлося б, сприймав хлопчина козацькі двобої за романтику. 

Став підростати і його все більше вабила військова форма, як і більшість ровесників хотів бути офіцером. Не склалося зі вступом до відповідного навчального закладу через стан здоров’я, на щастя, згодом все нормалізувалося, відслужив строкову. 

І хоч не став кадровим військовим, не був політиком і не бив себе в груди кулаком, горлаючи на кожному повороті «Я патріот» («на моїй порадянщеній Черкащині таке не було поширеним явищем» – каже), щось від того українського бунтарства й одвічної жаги до самостійного господарювання на своїй землі завжди було в його душі. 

По суті, це був оголений нерв, пронизливий біль якого сповна відчув у 2004. На хвилі національного піднесення й великої довіри до тоді ще майбутнього Президента України Ющенка він, Олександр, був переконаний, що кардинальні зміни на краще в його країні будуть. 

Але пройшов рік, другий, третій і посіялася в душі зневіра. Не в Україну і свій народ, а в тих керманичів, які цинічно розтоптали прагнення мільйонів жити вільно, заможно, у мирі. Хотілося змін, була готовність долучитися до того, аби голос і сила громади стали ще потужнішими і ніхто з можновладців не міг цим знехтувати. 

Пропозицію створити в Нетішині громадську організацію, яка сьогодні носить назву Козацький полк, сприйняв відразу і з перших днів в його рядах. 

Петра Сайка в ході розмови я жартома назвала уссурійським козаком. Адже народився і виріс чоловік в Росії, неподалік Уссурійська і впродовж 23 років жодного разу не був на своїй історичній батьківщині. Адже обоє батьків родом з України, тато з Городоцького району, що на Хмельниччині, мати з вінницької Жмеринки. 

Цікаву історію знайомства своїх рідних повідав чоловік.
На далекому Сході родина Сайків опинилася напередодні другої світової війни, туди в пошуках кращого життя переїхали дідусь Петро Максимович зі своєю дружиною Пелагією Артемівною. У сім’ї було троє дітей, найстарший з них, батько нашого співрозмовника, мав на той час іти в четвертий клас. 

Спливав рік за роком, повиростали діти, пішов Григорій у солдати і служити йому з 1950 по 1953 випало в Китаї, де були радянські війська. Дізнався в одного з товаришів по службі, що в того є сестра на виданні, попросив адресу. Дівчина на лист відповіла, зав’язалося листування. 

Демобілізувавшись, юнак вирішив провідати рідню в Україні, заодно завернув у Жмеринку. І хоч до цього жодного разу не зустрічався зі своєю Надійкою, як тільки побачив, відразу забрав із собою. Відтоді її домівкою став Далекий Схід. 

Петро Григорович пригадує, що в їхньому домі завжди була українська література, намагався читати, хоча й не все розумів, перепитував. Завжди кортіло побачити край, в якому коріння його роду. Поїхав аж у свої 23, погостював тиждень-другий та й вирішив залишитися. 

Розумів, що мусить працевлаштовуватися й заробляти на себе сам, дорослий бо вже. Тим паче, що вдома ще двоє молодших братів і сестра, вчаться хто в школі, хто в технікумі. 

Авіапошта швидко донесла лист до батьків, яким сповістив їх про своє рішення. Мама з відповіддю не забарилася, відмовляла, але Петро настояв аби вислала документи, він таки залишається. Почав працювати, зустрів дівчину, котра стала дружиною і з нею в парі дотепер. 

За комсомольською путівкою згодом приїхав у Нетішин, 11 років працював у «Львівенергоремонті», тоді перевівся на ХАЕС. Міцно пустив коріння в Україні, нелегка доля якої завжди бентежила душу. Він відразу підтримав Майдан 2004 року, їздив туди двічі чи тричі, щоб особисто долучитися до всенародного спротиву несправедливості. 

І був глибоко розчарований подальшими подіями, які поставили на очікуваннях жирну крапку. В пору другого майдану ілюзіями себе не тішив, хоча прагнення співвітчизників змусити владу стати слугами народу розділяв. 

У Нетішинському козацькому полку бачив саме ту громадську організацію, де сповна може проявити свої знання і здібності, знайти однодумців. Разом з ними радо зустріли ідею створення на базі організації формування з охорони громадського порядку в місті, в якому він заступник командира. 

Стверджує, що їх патрулювання дає позитивні результати і згортати роботу не збираються. Козацький «кадровик» каже, що випадкових людей в полку немає, такі швидко відсіюються. Залишаються справжні патріоти, готові працювати і брати на себе відповідальність, не шкодуючи за втраченим вільним часом, захопленнями тощо. 

Нетішинські козаки знаходять підтримку в інших населених пунктах, їх ряди поповнюються, в тому числі ростуть дитячі організації, чисельність яких зараз понад 90 осіб. 

ЧИЇХ БАТЬКІВ, ЯКІ МИ ДІТИ? 

– Кожен народ, як і окремо взята людина, прагне знати своє коріння. Наскільки глибоко знаєте свій родовід, з яких джерел черпали інформацію про предків? – поцікавилася в співрозмовників.  
– Великим багажем знань про свій родовід похвалитися не можу, – каже Олександр Мирошніченко. – Із найстарших представників попередніх поколінь особисто пам’ятаю тільки бабусю по батьківській лінії Олімпіаду. 

– Рідкісне як для Черкащини ім’я.
– Із розповідей знаю, що прадід чимось образив сільського дячка, той у відповідь і покарав так свого кривдника, нарікши новонароджену дівчинку не Христиною чи Галиною, наприклад, а саме Олімпіадою. На сільський лад кликали її всі Лампією. 

Чому мало знаю про своїх рідних? Напевне тому, що багато їх, як от мамині батьки, ранопішли з життя. Від ще більших втрат врятувало те, що діда (по батькові) Макара в 1933 році вислали з сім’єю в Алтайський край. Адже на Черкащині саме панував страшний голод і хтозна чи вдалося б вижити тут. 

– І я далі діда-баби нікого не знаю, на жаль, – вторить Олександру Петро Сайко. – Одних пам’ятаю, про інших знаю лише з розповідей рідних. 

– А походження прізвищ своїх не намагалися з’ясувати?
– Ну, нас Мирошніченків, з Мельниками хоч греблю гати, – включається Олександр. – І зміст цих прізвищ очевидний. 

– То ви добре знаєтеся на борошномельній справі?
– Я добре хліб їм, – сміється, – люблю дуже хліб їсти. 

– А я якими б джерелами не послуговувався, знайшов два варіанти можливого походження свого прізвища: від Ісая (церковне ім’я) трансформованого у Сайко і так само відозміненого сойка. Хоча більшість дослідників сходяться на першому варіанті. 

– Козацтво – не тільки героїка й мужність, завдяки яким вистояла Україна в нелегкій борні. Це ще й величезний пласт історії, культури, традицій, нетлінних пам’яток. Яке враження справило на вас відвідання Хортиці?
– Був разів шість чи сім, – каже П.Г.Сайко, – і кожного разу як вперше. Ця земля, скроплена кров’ю і встелена кістками, оповита легендами випромінює якусь особливу енергетику. Це відчувається на кожному кроці, аж мурашки по тілу. Приплив сил відчуваєш, піднесення. 

– А я відповім словами свого джури, які він сказав після першого відвідання Хортиці, – підхопила розмову Віталіна. – «Я стояв на справжній козацькій землі, то я зараз справжній козак». Щось подібне таки відчувається. 

У тривалій розмові ми не обійшли теми нашої дороги до незалежності, яка й досі, на жаль, залишається доволі хиткою, Україна продовжує втрачати кращих синів і доньок у протистоянні з поневолювачами. 

– Це протистояння не тільки на лінії розмежування, мусимо визнати, – гірко мовить Олександр Мирошніченко, – а й в наших умах. І з болем пригадує, як у 2014 році серце кров’ю обливалося від побаченого на екранах телевізора: зривають і топчуть український прапор, вивішуючи натомість на адмінбудівлі триколори, паплюжать наш гімн. 

А вчорашній однокурсник і товариш, земляк і родич телефоном з луганського Красного Луча пихато і гордовито каже: «Завтра ми будемо жити в іншій країні». Боже, він же українець, що таке каже, куди ми йдемо?! 

Вислухавши емоційний запал колеги, Петро Сайко з не меншою гіркотою відкриває, особисті переживання, породжені виром цих буремних подій. 

– Так трапилося, що у свідоцтві про народження одного з моїх братів в сільраді помилково записали росіянин. Поміняти метрику тоді була ціла проблема, махнули рукою. І от після подій у Криму й на Донбасі знаходжу в нього на сторінці запис: «Горджуся тим, що я один зі всіх братів записаний росіянином». Все в моїй душі перевернулося, немає тепер в мене брата. 

Якщо раніше листувалися, згодом послуговувалися можливостями комп’ютерного зв’язку, (їздити часто через далеку відстань і дорогі квитки не випадало, двічі лишень був у рідних після переїзду в Україну), то тепер спілкуємося вряди-годи. І то так, для протоколу. Болить невимовно від тих слів, це ж ти від роду свого відмовився, від батька-матері, зрадив їх. 

Натомість сам Петро Григорович нітрохи не шкодує про своє рішення, яке зробив у 1982 році. Так, він народився і виріс в Росії, там залишилася рідня, але його Батьківщина тут і складні часи, які проживає Україна, він проживає разом з нею. 

– Що побажаєте нетішинцям в переддень Незалежності?
– Важка історія нашої незалежності, постійно Україну хтось гнобив, поневолював, – бере слово Олександр Мирошніченко. – І навіть після 1991 року ще довго в рот Москві заглядали, добре, що трохи змінився вектор і ми вибрали нормальний шлях розвитку. І хоча й досі багато цьому є спротиву, ставлять нам палки в колеса, мусимо перетерпіти і вистояти, не поступившись нікому своєю незалежністю. 

Слава Богу, що маємо це свято, що є Вона, Незалежність і є Україна. Шануймо її неньку, не гнівимо й не ображаймо, будьмо достойними дітьми своєї матері. 

– І нехай наш патріотизм проявляється у добрих справах, чистих помислах, а не порожніх гаслах, – додає Віталіна. – Добра, миру і щастя всім у незалежній Україні. 

Ольга Сокол 

© 2018 Нетішинський козацький полк «Хмельниччини». All rights reserved.

Козаки «НКП Хмельниччини» 

Стукало Павло Миколайович,
народився 01.05.1927 р. в с. Осово, Миргородськлго р-ну, Полтавської обл. в сім’ колгоспників.
з 06.1941 р. по 10.1944 р. працював в колгоспі;
у 10.1944 р. призваний до лав ЗС СРСР;
з 05.1945 р. курсант Харківського учбового танкового полку;
з 05.1946 р. по 01.1957 р. служба у Прикарпатському військовому окрузі;
з 01.1957 р. по 02.1966 р. служба в Південній групі військ;
з 02.1966 р. по 07.1969 р. служба у Прикарпатському військовому окрузі;
з 08.1969 по 01.1973 р. служба у Центральній групі військ;
з 01.1973 р. військовий пенсіонер;
з 1973 по 1986 рік працював на різних посадах;
у 1986 р. приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС;
з 01.1987 р. ревізор-контролер на НЗЖД;
з 22.09.11 р. по 25.07.2017 р. в Нетішинському козацькому полку «Хмельниччини», член ради старійшин.
Приймав участь у подіях 1956 р. в Угорщині; 1968 року в Чехословаччині.

Нагороджений державними нагородами:
За бойові заслуги
За перемогу над Німеччиною 1941-1945 рр.
За бездоганну службу в Збройних Силах I ступеня
За бездоганну службу в Збройних Силах II ступеня
За бездоганну службу в Збройних Силах III ступеня
За мужність і любов до Батьківщини
20 років перемоги у ВО війні 1941-1945 рр.
30 років перемоги у ВО війні 1941-1945 рр.
40 років перемоги у ВО війні 1941-1945 рр.
50 років перемоги у ВО війні 1941-1945 рр.
60 років перемоги у ВО війні 1941-1945 рр.
65 років перемоги у ВО війні 1941-1945 рр.
30 років Радянськый армії і флоту
40 років Радянськый армії і флоту
50 років Радянськый армії і флоту
60 років Радянськый армії і флоту
70 років Радянськый армії і флоту
100 років від дня народження В. І. Леніна
100 років від дня народження маршала Жукова
Захиснику Вітчизни
50 років визволення України
Чехословацька медаль

© 2018 Нетішинський козацький полк «Хмельниччини». All rights reserved.

ஜ═══════ஜ۩۞۩ஜ═══════ஜ ☨ ஜ═══════ஜ۩۞۩ஜ═══════ஜ

Микола Козіцин, який є «отаманом Всевеликого Війська Донського» і брав участь в боях на боці бойовиків терористичного формування «ЛНР», помер від раку мозку в Росії. Дана інформаці була оприлюднена в соцмережах, проте до теперішнього часу її офіційного підтвердження немає. 

У своєму акаунті в Facebook волонтер і активістка Гайде Різаєва написала: «Тільки що мені повідомили, що в Москві важкою смертю помер« Генерал Всевеликого війська Донського», козачий отаман Козіцін… В його лапи потрапили багато наших військовослужбовці, і я, зокрема …»

Про раптову смерть терориста повідомляє і блогер vn-zb: «Приємна новина з Московії прийшла – отаман Козіцин, відомий жорстокими тортурами українців, який в інтерв’ю російським ЗМІ визнав, що саме російські терористи збили малайзійський Боїнг, відкинув ноги.

Безусовно, ця мерзота багато знала. І. можливо, його б зачистили господарі, як зачищають регулярно подібних персонажів. Але, на жаль, все набагато банальніше – Козіціна доконав рак мозку».

Зі свого боку відомий політолог Кирило Сазонов оприлюднив пост про кончину Козіціна: «Великий герой ЛНР, кат і вбивця отаман Козіцін здох. Земля нехай буде тварі скловатою.

У пеклі Моторола і Гіві зачекалися, а вільні місця в котлі ще є. Як добре що я не повинен «долати язик ворожнечі» заради грантів і можу щиро радіти смерті негідника…» – написав Сазонов у своєму пості. 

© 2018 Нетішинський козацький полк «Хмельниччини». All rights reserved.

За свою багатовікову історію Україна зберегла багато звичаїв, які свято шануються більшістю населення. В першу чергу це стосується подій, які суттєво вплинули на загальнополітичні процеси державотворення, боротьби за незалежність у нескінченних війнах, де вирішувалася доля країни.

Саме тому в державі вже багато років проводяться заходи спрямовані на збереження історичної пам’яті про тих, кому ми зобов’язані своїм існуванням. І дуже важливим аспектом в цьому є виховання молоді, яка через деякий час сама стане управляти державою.

Україна, безумовно відноситься до розвинутих країн і не менш важливим чинником її успіху є збереження звичаїв та традицій, що стосуються головного курсу держави. Таких як заможний, вільний розвиток суспільства, відсутність агресивних, загарбницьких планів відносно сусідів, налагодження добрих стосунків.

Але за потреби, ми, її мешканці усі як один готові виступити на захист рідної землі, щоб з великою відвагою захищати та рятувати своїх співвітчизників від будь якого ворога і навіть ціною власного життя дати відсіч будь якому агресору.

Отже сьогодні ми живемо на своїй рідній землі, де багато століть наші пращури творили, будували, народжували і виховували покоління сміливих, талановитих та вільних людей. Так було за часів Київської Русі – України, Гетьманської держави, Української Народної Республіки, так продовжується і за часів сучасної Української держави.

За рішенням Координаційної Ради з питань козацтва ЗОДА, Великої Ради отаманів Запорозького козацтва, тисяч наших побратимів з 2014 року на острові Хортиця збираються старійшини, отамани, старшина, козаки та всі небайдужі для вшанування пам’яті всіх наших пращурів – козаків, героїв переможних походів, що в різні часи зберегли для нас квітучу та прекрасну рідну землю.

В цей день ми також згадуємо та віддаємо данину поваги всім тим хто не повернувся зі сходу, де фактично йде війна і точаться запеклі бої з загарбниками та бандитами вже за нашу волю та віру. А також ми схиляємо голови і згадуємо й про тих козаків, що приймали участь та загинули в Революції Гідності, але дістали перемогу, скинувши злочинну владу шахраїв та ворожих сил.

Для нас дуже важливо пам’ятати, що перемоги далися нелегко, дуже дорогою ціною, а повернення в рабство , завдяки всім побратимам, що долали агресора вже неможливе.

Так 3 червня, за звичаєм, запорожці та представники багатьох областей провели урочисті збори присвячені світлій та вічній пам’яті переможцям – козакам, нашим звитяжним військовим, що вже ніколи не повернуться додому, до рідної хати, батьків та друзів…

Вже стало традицією, що в цих урочистостях, восьмий раз поспіль брали участь представники Нетішинського козацького полку Хмельниччини – єдиного офіційного представника Запорізького козацтва в Західній Україні. Делегація складалася з козаків Нетішина та Жукова (Жуківський козацький курінь НКП Хмельниччини).

На початку було проведено Раду отаманів, де була підтримана ідея створення Національної Програми розвитку козацтва з урахуванням бойових дій і завдань оборони районів та областей від можливих нападів сепаратистів і окупантів, необхідність тримати порох сухим, як говорили прадіди, продовжувати тісну взаємодію та надання допомоги армії, прикордонникам, постраждалим від агресії, сім’ям загиблих в АТО.

Також було підтримано заходи щодо продовження операцій «Дозор», «Перехоплення» та «Козацький волонтер». Керівники – отамани вирішили й надалі проводити започатковані в Запоріжжі Всеукраїнські патріотичні акції, які мають важливе виховне, культурно-історичне та практичне значення.

Ще було наголошено на необхідність підтримки та розвитку заходів щодо підтримки державної Доктрини інформаційної безпеки, розширення системи інформаційного спротиву.

Отаман Лапін І.Є. ( учасник бойових дій, АТО, полковник ЗСУ, перший начальник штабу 37-го першого козацького батальйону ) цікаво та правдиво говорив про війну, що розв’язана проти нас, подякував братам-козакам за допомогу та добрі волонтерські справи, звернувся до батьків загиблих та поранених, запевнив всіх як командир вже нового 6-го батальйону, що Україну буде звільнено, а люди врятовані.

Отамани підтримали створення та роботу Великої Ради отаманів Запорозького козацтва, ГО «Генеральної асамблеї нащадків козацьких родів», «Запорозького обласного центру сприяння євроатлантичній інтеграції», «Запорозького звичаєвого козацького лицарського ордену ім. князя Д.І. (Байди ) Вишневецького, та Першої козацької громадської історичної бібліотеки.

Урочисті збори продовжилися звичаєвим Козацьким Колом де всі брати-отамани та видатні козаки учасники війни за незалежність України та боротьби проти окупантів вклонялися переможцям в битвах та війнах за волю українців.

Висловлювали свою щиру повагу та дяку всесвітньовідомим полководцям, першим гетьманам та отаманам Запорізької Січі – Євстафію Дашкевичу, Дмитру Вишневецькому, Богдану Ружинському, Григорію Лободі, Петру Сагайдачному, Івану Сулімі, Богдану Хмельницькому, Івану Мазепі.

Справжні ватажки руху та відомі в Європі командирським талантом та звитягою Іван Сірко, Іван Богун, Яків Острянін, Іван Виговський, Павло Полуботок та багато сміливих козацьких переможних походів, колосальні жертви й кров за майбутнє синів та доньок, за процвітання країни не були забуті й ніколи не будуть забуті нами – вдячними нащадками.

Також за рішенням родин загиблих та козацької ради, всі загиблі герої в період цієї жахливої війни. яка ведеться проти нас вже четвертий рік були навічно занесені до Реєстру Запорізького звичаєвого козацького лицарського ордену ім. князя Д.І. (Байди) Вишневецького.

Вічна Слава Героям України – справжнім Лицарям – захисникам! Слава! Слава! Слава!

Правильні та необхідні слова шани за перемоги героям говорили ветерани боротьби С. Волков, М. Некіпілий, П. Білан, О. Літвін, О. Грицаєнко, І. Грицаєнко, колишній перший кошовий отаман В. Мельник, колишній перший голова обласної організації Народного Руху України в Запоріжжі К. Лямцев, О. Губа, В. Лютий, представник 55-ї артбригади, якій ми допомагали з 2014-го року.

В своїх виступах всі вшановували пам’ять загиблих в АТО на сході України. Свої теплі слова підтримки заходу передали отамани Сергій Галич, Микола Кущ, Віктор Кучинський, Валерій Іващенко та багато інших.

Далі була молитва. Читав молитву та проводив стародавній обряд Панахиди по загиблих козаках у всіх війнах за свободу України учасник багатьох волонтерських акцій отець Василь (представник Української Православної Церкви Київського Патріархату). Також було освячено поминальний хрест.

В цілковитій тиші козаки уважно слухали слова Патріарха і завзято молилися, поминали в своїх думах тих кого вже не повернеш ніколи додому, але в наших серцях вони будуть вічно.

Поминальний хрест та вінок з лампадою вже який рік поспіль було довірено урочисто спустити у воду священного та могутнього Дніпра представникам Нетішинського козацького полку.

За традиційним кулішем всі пом’янули загиблих героїв. А пісні, про подвиги наших пращурів, козацьких мистецьких колективів з Полог, талановитого колективу молоді з Дніпра, пана Руслана Короля, запорізького барда Павла Донця, ансамблю «Дивосвіт» з Покровського Дніпропетровської області, які своїми високопрофесійними номерами, талановитим виконанням створили атмосферу теплоти та урочистості, підкреслюючи подвиг героїв на емоційному рівні).

Також на Козацькому Колі військовослужбовцям 55-ї артбригади, відмінникам, були вручені Родові козацькі грамоти, а мешканці Пологівського району прийняли козацьку присягу. Грамотами також були відзначені кращі представники Нетішинського козацького полку «Хмельниччини».

© 2018 Нетішинський козацький полк «Хмельниччини». All rights reserved.

Пам’ять про Другу світову війну непідвладна часу.
Народ України – один із тих, хто втратив неймовірно велику кількісь своїх синів і доньок в цій трагедії світового масштабу.

Скільки б не минуло років з дня Великої Перемоги, ми ніколи не забудемо, якою ціною вона дісталася нашій батьківщині. Не шкодуючи ані душі, ані тіла, українці героїчно та мужньо виборювали для світу свободу від нацистських загарбників.

Ці закарбовані в історії події пробуджують в кожному з нас почуття гордості за подвиг наших дідів. Ми пишаємося славою тих, хто приніс очікуваний мир світу та Україні, і схиляємо голови перед пам’яттю полеглих у Другій світовій війні.

Змінюються покоління, але не змінюється наше ставлення до героїв війни .
Сьогодні ми, українці, по-новому сприймаємо слова про патріотизм та самопожертву, по-іншому, з більшою силою оцінюємо стійкість і самовідданість старшого покоління на полях битв в ім’я Перемоги. В глибокій шані та повазі ми схиляємо голови перед вашою хоробрістю і відвагою.

9 травня – це той день. коли усі ми віддаємо шану людям, на долю яких випали буремні роки боротьби за свободу нашої Батьківщини і він символізує не лише героїзм, силу духу та самопожертву в ім’я Перемоги, а вічну скорботу за тими, хто заплатив життям за мирне майбутнє для прийдешніх поколінь.

Це свято героїзму і мужності народу, який, не шкодуючи власного життя, здолав нацизм та виборов мир на землі. На жаль, через 72 роки від дня Великої Перемоги народ України знов захищає здобуту свободу та цілісність держави, проявляючи мужність і героїзм як в роки Другої світової війни.

Хай цей день стане днем єднання усіх українців задля утвердження незалежності України, задля її розквіту у дружній Європейській родині. Віримо, що і військовому конфлікту на Донбасі невдовзі настане кінець, а на всіх українських землях знову запанують мир, свобода та злагода.

Земний уклін вам, дорогі ветерани, за стійкість. безстрашність та звитягу!
Дякуємо вам, що вистояли, перемогли. Ваш приклад відданості рідній землі наслідують наші діти та онуки – воїни української армії, захищаючи Незалежність та цілісність країни на східних фронтах.

Пам’ять про славетні бойові подвиги, витривалість і силу духу в тяжкі воєнні роки назавжди залишиться у серцях нащадків зразком справжнього патріотизму та благородства.

Щиро бажаємо усім міцного здоров’я, щастя, радості, добробуту та звершення всіх ваших мрій і побажань, затишку та благополуччя.
Мирного неба вам і вашим родинам. 

© 2018 Нетішинський козацький полк «Хмельниччини». All rights reserved.

Гідне місце серед громадських організацій нашого міста ось вже 9 років поспіль займає Нетішинський козацький полк Хмельниччини Міжнародного союзу козаків «Запорізька Січ». Це сама багато чисельна громадська організація Нетішина, яка нараховує більше 300 осіб і має у своєму складі як чоловіків так і жінок, представників юного покоління, школярів і навіть цілі родини містян.

Отаман НКП О. Грицаєнко зумів згуртувати навколо себе кістяк однодумців, які пройнялися ідеєю відродження козацьких традицій, патріотичного виховання молоді в нашому місті. Свою роботу керівництво організації постійно координує з керівництвом МСК «Запорізька січ», що знаходиться в м.Запоріжжі – колисці українського козацтва.

За період свого існування, як кажуть «нашого полку прибуло», адже добра практика зазвичай швидко розповсюджується. Приклад становлення козацтва в Нетішині спочатку підхопили в с.Жуків, Славутського району, де отаманом утвореного куреня є нині діючий сільський голова, а за козацьким чином під осавул А.Ткачук, пізніше був створений Кривинський курінь.

Жуківський курінь налічує на даний час 40 козаків і 50 джур (це діти шкільного віку, так звані «Жуківські джури»), не відстає від них і Кривинський курінь. Обидва курині в повному складі входять до складу Нетішинського козацького полку і здійснюють свою діяльність в тісній взаємодії та співпраці.

Для отамана НКП Олександра Грицаєнка пріоритетним напрямком діяльності є, насамперед, робота з молодим підростаючим поколінням, пропагування дітям здорового способу життя, виховання їх в дусі козацьких традицій. Досягнення цих цілей здійснюється в тісній співпраці з органами освіти міста.

Тридцятьма Нетішинськими джурами досить успішно опікується під осавул Віталіна Ваник. Під її керівництвом та з допомогою старших козаків діти вивчають історію українського козацтва та рідного краю, беруть участь у спортивних змаганнях, де виборюють призові місця, залучаються до художньої самодіяльності, разом із старшими товаришами відвідують підшефні дитячі заклади.

Школа бойового гопака «Сварог» загартовує у дітей волю до перемоги, виховує в дусі братерства і взаємовиручки. Козачата здобувають вміння та навички бойового мистецтва, такого необхідного в наш час. Згодом нетішинські козачата підростають і змінюють свій статус – із джур стають дорослими козаками.

Другим пріоритетним напрямком діяльності організації стало створення у 2009 році в складі козацького полку Формування з охорони громадського порядку для сприяння органам місцевого самоврядування і надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку.

Керівником Формування вже декілька років поспіль є хорунжий Владислав Солончук. Основною метою створення Формування було наведення ладу в місті та контроль за дозвіллям молоді в вечірні години.

Члени ГФ спільно з працівниками органу внутрішніх справ вже 8 років поспіль кожну п’ятницю, суботу і неділю та під час проведення міських масових заходів заступають на патрулювання території м. Нетішин.

За цей період козаки зробили немало добрих справ – попереджено велику кількість адміністративних порушень і злочинів, в т.ч. неповнолітніми, здійснювався захист підприємств, установ, організацій та пересічних громадян від злочинних посягань, попереджені випадки порушення дорожнього руху та інше.

І що би там не говорили, а за нашими власними опитуваннями в місті стало значно спокійніше, і коли козаки виходять на патрулювання – нетішинці почувають себе більш захищеними.

Нещодавно загальними зборами керівників органів поліції області роботу Громадського Формування з охорони громадського порядку Нетішинського козацького полку було визнано кращим по Хмельницькій області.

Начальник управління національної поліції області генерал-майор М.О.Семенишин вручив командиру Нетішинського ГФ хорунжому В. Солончуку почесну нагороду – медаль «За сприяння правоохоронним органам». Отже діяльність формування і козацького полку в цілому гідно оцінена високо посадовцями Хмельниччини, і козаки можуть гордитися результатами свого служіння!

Городяни знають, що майже ні одне свято в місті не обходиться без участі козаків. Це і почесна хода в святкових колонах, і організація і проведення концертів в День Святої Покрови, і, звичайно ж, смачний куліш.

Силами козаків в місті було зроблено облаштування декількох дитячих майданчиків, побудовані пандуси для людей з обмеженими можливостями, здійснена допомога обласному управлінню освіти у облаштуванні літнього дитячого табору на річці Гнилуха для відпочинку дітей-сиріт, особистими коштами відправляються посилки з продуктами та необхідними речами нашим бійцям на Схід України.

Окрім цього козаками регулярно здійснюються поїздки до підшефних закладів – Берездівської спеціалізованої школи-інтернату та Кривинського будинку для дітей з обмеженими можливостями і престарілих громадян. Діти і люди похилого віку отримують гостинці, предмети першої необхідності, одяг, взуття, іграшки та інше.

Посильну допомогу надають козаки НКП і Кривинському храму, адже церква має офіційний статус козацької, а її настоятель є полковим священиком, і саме в козацькій церкві всі козаки проходять посвяту, вступаючи до лав козацтва.

Керівництво МСК «Запорізька Січ» кожного року запрошує представників Нетішинського козацького полку на чолі з отаманом в м. Запоріжжя на острів Хортицю для участі в проведенні Тризни за загиблими козаками. І саме нашим козакам надається почесне право опустити поминальний хрест у води Дніпра.

Представники Козацького полку постійно беруть участь у з’їздах, конгресах та загальних зборах МСК «Запорізька Січ» в м. Запоріжжя. Налагоджена співпраця з козацькими організаціями західного регіону, як то Хмельницьке та Рівненське козацтво. Досягнення інших – завжди хороший приклад для наслідування, тож налагоджений та триває постійний зв’язок і обмін досвідом.

Неабиякою гордістю Нетішинського козацького полку є вокальний ансамбль «Камелія» та козацький ансамбль. Концертні програми за їх участі – це завжди яскраве і талановите дійство, яке так полюбляють жителі нашого міста.

В лавах козаків сумлінно працюють на рівні з чоловіками 17 жінок – берегинь козацького полку. Вони завжди з розумінням і відповідальністю відносяться до виконання доручень, в складі Громадського формування з охорони громадського пордку здійснюють патрулювання містом, займаються роботою з джурами і завжди є дієвою підтримкою і опорою чоловікам.

Взагалі в організації випадкові люди не затримуються, а ті, що пройшли іспит часом, завжди готові прийти на допомогу своїм товаришам в скрутний час. Братні стосунки в колективі – це надбання довголітнього і пліднього служіння козацтву пліч опліч.

Представники козацького полку не раз нагороджувалися Почесними Грамотами і Подяками Нетішинського відділення поліції та міської ради. Така оцінка діяльності дуже цінна для козаків, але ічнує нагальна потреба в розумінні міською владою різного роду проблем, які виникають в процесі діяльності організації.

Безумовно користь від роботи Нетішинського козацького полку в місті очевидна. Тож цілком логично очікувати з боку міської влади сприяння і допомоги у вирішенні завдань і досягненні цілей , що стоять перед однією з самих потужних громадських організацій міста Нетішин.

Нетішинський козацький полк сворений насамперед, з метою зробити наше місто кращим, безпечнішим, задіяти молодь в суспільно-корисній діяльності, тож поле діяльності – дуже широке. Приєднуйтеся – будемо працювати разом!

© 2018 Нетішинський козацький полк «Хмельниччини». All rights reserved.

02.03.2017 року в м.Шепетівка відбулась семінар-нарада керівників громадських формувань та працівників поліції, щодо результатів співпраці у 2016 році.

Як повідомив Микола Семенишин, начальник головного управління національної поліції в Хмельницькій області допомогу громадських формувань працівники поліції відчули у повній мірі саме під час реформування поліції, відсутності повного кадрового складу за що і дякував присутнім керівникам ГФ області. А особливо найбільш активним формуванням серед таких і ГФ з ОГП НМГО «Нетішинського козацького полку Хмельниччини». 

Владислав Солончук, командир громадського формування з охорони громадського порядку «НКП Хмельниччини» звітував про роботу ГФ за 2016 рік і отримав з рук Миколи Семенишина нагороду – медаль за сприяння правоохоронним органам.

Звітуючи Владислав Олексійович зазначив, що на виконання Закону України №835 від 26.11.2015р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» установчими зборами громадського формування з охорони громадського порядку Нетішинської міської громадської організації «Нетішинський козацький полк Хмельниччини» було прийнято одноголосне рішення – зареєструвати ГФ з ОГП НМГО «НКП Хмельниччини», як юридичну особу, яка має статус неприбуткової.

Тож сьогодні, ГФ з ОГП НМГО «НКП Хмельниччини» внесено до єдиного державного реєстру громадських формувань. Станом на грудень 2016р. ГФ з ОГП «НКП Хмельниччини» налічувало 43 члени формування.

Спільно з працівниками Нетішинського відділення поліції члени ГФ з ОГП (п’ятниця, субота, неділя, масові заходи, святкові дні) заступали на патрулювання території м.Нетішин 156 разів. Затримано 51 особу (в тому числі двоє неповнолітніх дівчат), складено протоколи на 38 осіб.

Участь в охороні громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, запобігання та припинення адміністративних правопорушень і злочинів, оперативні закупки наркотичних речовин, обшуки приміщень підозрюваних осіб, боротьба з дитячою злочинністю і бездоглядністю — ось короткий перелік обов’язків, які виконуватимуть члени ГФ з ОГП спільно з працівниками поліції – зауважив Владислав Солончук.

Має формування і проблеми – сьогодні не профінансоване страхування членів ГФ на випадок загибелі, смерті, поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв’язку з виконанням обов’язків з охорони громадського порядку; відсутнє поновлення спецзасобів і засобів зв’язку; компенсація коштів за сплату комунальних послуг штабу ГФ та ін.

Не зважаючи на труднощі члени ГФ з ОГП НМГО «Нетішинського козацького полку Хмельниччини» продовжуватимуть працювати на благо громади міста. Сподіваючись на співпрацю, розуміння та бажання кожного мешканця Нетішина покращити якість життя міста, його безпеку та розвиток.

ГФ з ОГП НМГО «Нетішинський козацький полк Хмельниччини»

© 2018 Нетішинський козацький полк «Хмельниччини». All rights reserved.

За рішенням Великої ради отаманів запорізького козацтва відбулася урочиста церемонія передачі бойового прапора Міжнародного союзу козаків «Запорізька січ» в експозицію обласного краєзнавчого музею.
Детальніше – в сюжеті Катерини Даньшиної. 

Click here to view the embedded video.

© 2018 Нетішинський козацький полк «Хмельниччини». All rights reserved.

Дорогі Побратими!
Вітаємо усіх зі світлим і радісним святом – Різдвом Христовим.

У це світле свято хочеться всім вам побажати миру і спокою в кожному домі, добра, взаєморозуміння, достатку, любові, щастя, душевної рівноваги, успіхів у всіх починаннях, побільше радості, міцного здоров’я та всіх благ. Божого вам благословення і світлих сподівань. 

Хай з Різдвом Христовим розквітне для вас кожна днина, хай зоря Вифлеємська освітить вам шлях до благополуччя і процвітання. Щиро зичимо Вам гарного настрою, міцного здоров’я, наснаги для здійснення всього задуманого. Смачної куті, веселої коляди!

Нехай виправдовуються всі очікування і збудуться найзаповітніші мрії. Різдво – це день, коли у світ з любов’ю увійшов Ісус Христос. Це день всепрощення, світлих почуттів, день, коли торжествує любов.

Нехай у це свято замовкнуть гармати і не підніметься в повітря жодна ракета. Нехай бог дасть тишу і відпочинок солдатам. I нехай у наше серце увійде любов до ближнього. 

Божої благодаті у ваших домівках, миру та любові!

І не тримайте радість від торжества народження Богомладенця у собі – діліться з нею з усіма, хто цього потребує!

ХРИСТОС НАРОДЖУЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО! 

З повагою
Рада старійшин НКП 

Свят-вечір тихо землю огорта… З усіх доріг ми спішимо до хати,
Де на столі вечеронька свята, Де, слава Богу, є кому чекати.
Як зійде Вифлеємськая зоря, Щоб освітити шлях вікам майбутнім,
До столу, де зібралася сім’я, Вертають тіні предків незабутніх.
Вони приходять в році тільки раз, Всі ті, що залишились на світлинах,
В переказах і в пам’яті у нас, Кого нам так бракує у родинах…
Вони на хвильку з вічності зайдуть, І в час молитви, тихий і величний,
У полум’ї свічок проступлять крізь сльозу Шляхетні риси рідного обличчя.
Як чудо воскресіння коляда В дитинство нас вертає на хвилину…
Ще всі живі, і мати молода, А ти – дитя, безгрішне і невинне.
І все твоє єство – лише любов До Господа, до ближнього, до світу.
Душа по вінця повниться добром. У ній Христа народження славіте!!! 

Коли вночі у дім, квартиру, хату Прийде Різдво, ялинка і вогні –
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата, Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі, Хай щира згадка піднімає дух,
Бо в цьогорічнім році щастя й туга Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга… Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних, А помолись за мертвих і живих.

© 2018 Нетішинський козацький полк «Хмельниччини». All rights reserved.

Загалом, друзі, всіх з Новим, 2017 роком! 

Хай збудуться усі ваші мрії, здоров’я Вам і натхнення!
І, головне, віри в себе і оптимізму.
І ЩОБ ДОЛЯ НАС НЕ ЦУРАЛАСЬ​​!
А біда НАС в дупу ЦІЛУВАЛА!
БУДЬМО! БУДЬМО! БУДЬМО!

© 2018 Нетішинський козацький полк «Хмельниччини». All rights reserved.