Козацький гумор

  Автор:
  137

Українські народні розповіді, пісні та легенди дозволяють зазирнути до минулого і спробувати роздивитися та зрозуміти ті події, котрі відбувалися в часів козацтва. Цікавою стороною козацького життя та особливою рисою характеру народних воїнів був їхній гумор.

Традиційна для козаків сміливість і навіть легковажність, демонстративна зневага до ворогів чи загрози смерті робили їх незрозумілими для європейців, а разом – і мусульман. Опис типового козака не міг обійтися без натяку на його веселу, відверту і трохи гарячкувату вдачу.

В умовах постійної небезпеки, побутових обмежень, часто незручної погоди та напівлегального способу життя, козаки зуміли сформувати психологічні прийоми гумору, що допомагали у складні моменти життя. Гумор додавав настрою, впевненості, підсилював колективний оптимізм та віру в успіх задуманих справ.

Козаки вважалися дотепним народом, гострими на язик та безжальними у своєму сарказмі. Козацька «правда в очі» могла застати зненацька будь-кого, хто наважився розмовляти з козаками. Одним із найяскравіших прикладів такої полеміки є знаменитий лист запорозьких козаків турецькому султану — відповідь на його послання з погрозами.

Козаки зневажливо дали зрозуміти загарбнику, що він для них нічого не вартий, і вони його не бояться. У листі називали його дошкульними прізвиськами, що вважалося тоді не просто особливим гумором, а й доказом значної мужності та впевненості у власних силах:

…Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмося, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп. Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда…

Так відверто й зухвало козаки відповіли на не менш нахабний лист султана Мухаммеда IV.

Гумор козаків формувався відповідно до того середовища, в якому вони жили. Часто це був єдиний спосіб підняти настрій у тих складних життєвих умовах, в яких знаходилися українці. Сміх та веселощі перепліталися зі слізьми і голосінням, витворюючи симфонію життя людини на межі Дикого Поля…

Цікава стаття? Поділіться нею будь ласка з іншими:
Залиште свій коментар:

на Блозі
в Вконтакті
в Фейсбук